19.10.20 09:08 Корупційна інвестиція

Корупція в Україні, якщо вона безкарна, завжди має дві обов‘язкові ознаки: це або радянське походження, або російське коріння. Навіть коли кінцевим бенефіціаром є, наприклад, китайський бізнес — одна з ознак лишається незмінною. А частіше — обидві.

Об этом сообщает Устинов троллит

Безкарність народжує попит. Попит — пропозицію. Тому корупція, як суспільно небезпечне явище, є вкрай привабливою інвестицією. Тому пропозиція Володимира Зеленського засуджувати за корупцію на довічне — це маячня. А сама думка, що десь в Україні існує хоча б один суд, здатний роздати «ґрати» за корупційний злочин, є ознакою небезпечного психічного захворювання. Хіба можна саджати за інвестицію?

Про корупційні схеми в Україні неможливо навіть говорити поза контекстом діяльності інвестиційних груп. Будь-який великий політичний проект, навіть вибори Президента України 2019 року, є насправді корупційною інвестицією. Кошти, які там використовуються, є завжди зовнішніми або корпоративними. І їх вкладання у «проект» передбачає прибуток.

Оскільки розуміються на цьому саме росіяни, то природний вплив на такі «проекти» та методи їх впровадження — саме з Москви. Як у старому російському анекдоті: «кто дєвушку обєдаєт, тот єйо і танцуєт».

Фінансовий прибуток від таких «інвестицій» виймається через схеми ухилення від сплати податків або через пряме привласнення. І не можна сказати, що це щось дуже приховане. Сліди цього легко знайти навіть у реєстрі судових рішень. А щоб зрозуміти, що це саме воно, треба знайти лише дві вищезгадані ознаки: радянське походження або російське коріння. Якщо хоча б одна з ознак є, це — корупційне повернення політичних інвестицій.

Ось один з прикладів:

Тут чарівно все. По-перше, кілька підприємств, що мають явно радянські або російські назви. Тут їх ціла грядка. Назва «Зовнішторгсервіс», наприклад, є прямим перекладом назви іншого підприємства, що перебуває в Росії. «Сопромат» — це теж не просто назва підприємства. Це радянський розмовний новояз, яким скорочено позначали «сопротівлєніє матєріалов». Радянський новояз є своєрідною ознакою «свій-чужий». Ствóрите щось із назвою «Урєнгой» або «Любєрци», і пропозиція взяти участь у конвертаційній схемі вам гарантована. Через такі підприємства, до речі, підтримується весь проросійський наратив в Україні. Тобто всі схеми фінансування терористів викрити неважко, якщо знати цей принцип. Але нашій «спецурі» простіше його «не знати».

Як би там не було, є надлишок інформації саме на «Сопромат». Тому легше на прикладі цього підприємства пояснювати, як росіяни працюють в Україні.

Почнемо з власника. Ним є Володимир Напрієнко. Він потрапляв у неприємності за економічні злочини ще в часи СРСР. За свої дії при Андропові він легко міг отримати смертну кару. Але все обійшлося.

Має сина Павла, який зараз переховується у Росії. Тобто по факту в РФ віддано заручника. Якого будь-якої миті можуть взяти в оборот. Наприклад, віддати цим двом громадянам на фото. Їх Павло Напрієнко, вже перебуваючи в Росії, струсив на грубі гроші.

Про Павла Напрієнка, ексдепутата та багатоженця, вже колись писав. До нової інформації можна додати фото будинку його теперішньої дружини Наталії Стародубцевої. Донедавна вона працювала на державній посаді. Будинок має адресу: Крим, місто Севастополь, вулиця Сапунгорська 23. Посадовець пані Стародубцева — український. А от нерухомість на окупованій території та прапор… Фото датоване 2019 роком.


Таким чином, на власника «Сопромату» є кілька суттєвих важелів впливу. Серед них: нерухомість невістки на окупованій території та старший син, що переховується від українського закону на території РФ.

Син при цьому вільно пересувається в межах РФ. Більше того — виконує якісь невідомі посередницькі функції. Так, на фото він п’є шампанське із дружиною кандидата в мери Києва Олексія Кучеренка. Фото зроблене в Росії. Перевірити, що поруч із Павлом Напрієнком — дружина Кучеренка, можна тут.

Справа була настільки терміновою, що дружина Олексія Кучеренка полетіла до Іркутська напередодні новорічних свят. Полетіла без багажу. Про це свідчить квиток, що був навіть у відкритому доступі.

А тепер, маючи фігуранта, кримінальне провадження та знання принципів підбору «персоналу», можна розповісти про схему повернення корупційних інвестицій.

На диво, це займе лише три абзаци тексту

Однією з найрозповсюдженіших схем, де це використовуються, є схема податкового кредиту. Сам по собі, «податковий кредит» є легальним різновидом шахрайства. Цей спосіб дозволяє провести прибуток як сплату третій особі (іншому підприємству) за товари або послуги. При цьому самого товару (або послуг) може і не бути. Але де-юре, для податкової, коштів немає. З видатків податок не нараховується.

Якщо ми говоримо про обороти «Сопромату», то можна припустити від трьох до семи мільйонів гривень чорного прибутку щомісяця. Як їх приховати?

Найнадійніше чорний прибуток приховується готівкою. Без конвертації це не зробиш. Володимир Напрієнко чомусь сам ризикнув влізти до конвертаційного бізнесу. Він — людина досвідчена. Без гарантій персональної безпеки на таке не пішов би, тим більше із такими фігурантами. Хоробрість можна пояснити участю у цій історії ще одного сина — Напрієнка Дениса — молодшого брата Павла. Він попрацював у Мінюсті на посаді (увага!) Начальника відділу регулювання і контролю професійної діяльності арбітражних керівників Управління з питань банкрутства Департаменту нотаріату. Ця посада — поясню коректно — найсмачніша з усіх посад у Мінюсті України, після крісла самого міністра. А зараз Денис Напрієнко є радником Міністра фінансів Сергія Марченка.

p.s.

Так кому там Володимир Зеленський вирішив «довічне ув’язнення за корупцію в особливо великих масштабах» роздавати? Чи може він під «довічним ув‘язненням» мав щось інше?..





Джерело статті: “https://censor.net/ru/blogs/3225501/koruptsyina_nvestitsya”